Вигорання на роботі у воєнний час — як відновити енергію

Професійне вигорання — це не просто про втому після важкого робочого тижня і не стан, який "сам минеться". Це системне виснаження, що стосується не лише тіла й здоров'я, а також внутрішнього сенсу, мотивації та здатності рухатися вперед.

Як пояснює засновниця HR-агенції PPower Юлія Потапова, вигорання — це сигнал не про слабкість, а про емоційний дефіцит, який потребує відновлення.

Дедалі більше працівників втрачають мотивацію до роботи через стрес

Сьогодні, коли Україна живе у стані війни, темп життя, тривожність і непередбачуваність щодня б’ють по нашій енергосистемі — не електричній, а людській. Тривалі тривоги, віддалена робота, розмиті межі між робочими годинами та відпочинком, економічний тиск і потреба працювати "на межі" створюють "ідеальні умови" для вигорання.

Якщо колись цей процес міг розтягуватися на роки, то нині, у стані постійної турбулентності, він стискається до кількох місяців. Людина ще приходить на роботу, але внутрішньо вже не тут: енергії працювати немає, а сенс та мотивація старатися зникає.

Як проявляє себе професійне вигорання

Класична тріада вигорання виглядає так: емоційне виснаження, цинізм або байдужість і помітне падіння ефективності. Головне вчасно побачити перші сигнали. Якщо протягом двох чи трьох тижнів кожен ранок починається з думки "сил немає", а будь-яке завдання викликає лише роздратування, то це тривожний дзвіночок.

До цього додаються й фізичні прояви: безсоння, головний біль, часті застуди, відчуття, що навіть відпочинок не допомагає. У такому стані справа не у слабкості, а у виснаженні нервової системи, якій потрібно відновлення.

Як компаніям варто допомагати працівникам впоратися із вигоранням

У PPower під час співбесід звертають увагу не лише на досвід і компетенції, а й на емоційний ресурс кандидата. Одне з перших запитань: "Як ви підтримуєте себе щодня?".

Якщо людина має власні способи, як-от спорт, терапію, хобі, прогулянки, спілкування — це ознака стабільності та витривалості. Якщо ж відповідь звучить як "якось тримаюся", то спеціалісти радять зробити паузу або звернутися до фахової допомоги перед новим кар’єрним кроком.

Роботодавці й HR-менеджери можуть зробити багато, щоб зменшити ризик вигорання у командах. Передусім слід дати людям право бути вразливими, не соромлячись цього. В умовах війни важливо зафіксувати гнучкий графік, зокрема після нічних тривог, і внести його до офіційних політик компанії. Корисною практикою є регулярні "вікна без зустрічей" для зосередженої роботи, доступ до психолога чи корпоративної програми підтримки, а також короткі освітні сесії про самодопомогу.

Показовим є приклад однієї компанії, яка у березні 2023 року запровадила прості, але дієві правила: після нічних тривог автоматично скасовували ранкові мітинги, працівники отримали два додаткові вихідні на місяць і цілодобову лінію психологічної підтримки. Через пів року кількість випадків вигорання скоротилася на третину, а продуктивність помітно зросла.

Що робити працівнику, якщо він відчуває професійне вигорання

Антивигорання сьогодні — це не модне слово, а необхідність. Фахівці радять формувати щоденну систему опори: повноцінний сон (щонайменше сім годин), короткі паузи без екранів, техніку "три-три-три" — три вдихи, три подяки, три хвилини тиші. Важливо створити простір, де можна чесно говорити про свій стан без страху осуду.

Вигорання не лікується кавою, мотиваційними плакатами чи корпоративними вечірками. Його долають системними кроками, наприклад, встановленням меж, відпочинком, відновленням балансу між "треба" і "можу".

І якщо ви керівник — впроваджуйте правила відновлення для всієї команди. Якщо співробітник, то не ігноруйте власні сигнали. Бережіть себе, щоб мати змогу підтримувати інших. 

Нагадаємо, в Україні через війну сотні тисяч громадян почали змінювати професію. Читайте, як змінюється ринок праці та на що варто звернути увагу. 

Також дізнайтеся, як не варто поводитися на співбесіді, щоб не втратити пропозицію по роботі.